Це відкриття свідчить про явище матрилокальності, коли чоловіки переїжджали до громад своїх дружин після одруження, а земля, ймовірно, передавалася по жіночій лінії. Такий тип суспільної організації є рідкісним у сучасному світі, але, як показує дослідження, міг бути поширеним у доісторичній Європі. Аналіз геномів людей зі 156 цвинтарів по всій Європі підтвердив наявність матрилокальності в шести різних місцях, усі з яких знаходяться в Англії залізного віку.
Ці генетичні дані підтверджують історичні свідчення, залишені Юлієм Цезарем та іншими римськими авторами, які описували правління жінок у Британії, включаючи відомих королев-войовниць Боудікку та Картімандую. Раніше історики схилялися до думки, що римляни могли перебільшувати роль жінок у британському суспільстві. Проте, нові археологічні та генетичні дослідження підтверджують значний вплив жінок на різні сфери життя в епоху залізного віку.
