Лютувальник, нажигальник, опайщик — це різні назви одного й того ж пристрою, який сьогодні більшість знає як паяльник. Це ручний інструмент, призначений для лудіння поверхонь і з’єднання металевих деталей.
Про походження старовинних назв і розвиток терміна повідомляє ресурс ukrainian.stackexchange.com.
В українській технічній мові багато слів походить з інших мов, тому з часом вони отримували кілька варіантів назв. Частина з них прижилася, інші — зникли. Так сталося і з «лютувальником»: раніше це слово широко використовували, а нині більшість українців пам’ятають лише російський варіант — «паяльник».
Подібна доля спіткала й інші технічні терміни — наприклад, слово «підшипник» або назви інструментів, що досі трапляються у шкільних майстернях.
Згідно з Вікіпедією, паяльник — це ручний інструмент для контактного нагріву об’єктів, який застосовується для локального паяння та лудіння металевих поверхонь. Тобто, по суті, «лютувальник» і «паяльник» — одне й те саме, але перше слово є старішим і ближчим до питомо українського мовного шару.
