Гіпотеза про голографічну природу реальності кидає виклик традиційним уявленням про простір і час.
Група дослідників висунула приголомшливу теорію, згідно з якою все осяжне нами буття може бути лише тривимірною проєкцією процесів, що відбуваються на межі гігантської чорної діри. Ця концепція виникла як спроба розв’язати фундаментальні суперечності між загальною теорією відносності та квантовою механікою.
В основі гіпотези лежить так званий інформаційний парадокс чорних дір, над яким працював ще Стівен Гокінг. Якщо класична фізика стверджує, що інформація не може зникати безслідно, то чорні діри, здавалося б, «стирають» усі властивості матерії, яку вони поглинають. Виходом із цього глухого кута стала ідея лауреата Нобелівської премії Герарда ‘т Гофта: інформація про об’єкт не зникає в об’ємі чорної діри, а кодується на її двовимірній поверхні — горизонті подій — подібно до того, як створюється голограма.
