“Січка” — головна армійська каша з подрібнених круп. Вона могла бути або надто рідкою, або настільки густою, що “ложка стояла вертикально”. Незважаючи на це, вона давала багато енергії.
“Баланда” — водянистий суп із залишків овочів, іноді з макаронами. М’ясо потрапляло туди рідко, тож страва більше нагадувала гарячу рідину, ніж першу страву.
Картопля-“синюха” — страва із сушеної картоплі, що після варіння ставала сірою та клейкою. Вона була поживною, але несмачною.
“М’ясо білого ведмедя” — солдатський жарт на позначення вареного сала зі шкірою. Калорійна, але неприваблива страва викликала змішані емоції.
Перлівка — ще один символ армійської кухні. Через поспіх її часто недоварювали, тож каша ставала або твердою, або липкою. Багато солдатів після служби роками не могли на неї дивитися.
Бігус — тушкована капуста, яка мала шанс бути смачною, але найчастіше мала різкий запах і подавалася лише “з примусу”.
Під час навчань чи маршів солдати отримували “Норму №9” — сухий пайок. До нього входили галети, тушкованка, консерви з кашею, цукор і чай. Такі пайки мали забезпечити калорії, але не радували смаком і не містили свіжих продуктів.
