Саме варіант Едісона став міжнародним стандартом, хоча в різних мовах він трансформувався. Наприклад, французи, через відсутність звуку «х» у своїй мові, почали вимовляти це слово як «алло» — саме в такому вигляді воно потрапило і до нашого лексикону. Крім основної версії, існують гіпотези про зв’язок слова з угорським «hallom» («я чую») або французьким закликом до дії «allons».
ікаво, що попри глобалізацію, багато країн зберегли свої унікальні телефонні традиції. В Італії заведено відповідати «пронто» (готовий), у Греції кажуть «паракало» (будь ласка), а в Японії використовують подвійне «моші-моші». Корейці вітаються словом «ебосеє», а мешканці Португалії підтверджують свою присутність фразою «истоу», що буквально означає «я тут».
Німеччина має свій особливий підхід: там замість загального вітання заведено одразу називати своє прізвище, що вважається ознакою ввічливості та конкретики. В Ізраїлі традиційно використовують універсальне «шалом», а в Туреччині часто можна почути шанобливе «ефенді».
