Історія телефонного привітання, що виникло внаслідок конкуренції двох великих винахідників.
Сьогодні ми сприймаємо слово «алло» як природне продовження телефонного дзвінка, проте його поява стала результатом серйозних пошуків та суперечок наприкінці XIX століття. У 1877 році, коли телефонна мережа лише починала розростатися, постало гостре питання: як саме люди мають ідентифікувати себе на початку розмови.
Перший варіант запропонував «батько» телефона Александер Грем Белл, який вважав, що найкращим вітанням буде морський вигук «ahoy» (ехой). Це слово британські моряки використовували, щоб привернути увагу або запитати «хто там?». Проте морська термінологія не прижилася серед пересічних користувачів і досить швидко була витіснена пропозицією його головного конкурента.
Томас Едісон, який вдосконалив апарат Белла індукційною котушкою, запропонував у листі до голови телефонної компанії Піттсбурга використовувати слово «hullo» (модифікація англійського «hello»). Головним аргументом Едісона було те, що це слово дуже важко з кимось сплутати, навіть за умови поганого зв’язку та сильних звукових спотворень, які були нормою для перших телефонних ліній.
