Цікаво, що попри свій жахливий смак, цей гриб не є отруйним, що ставить під сумнів популярну теорію про те, що гіркота — це лише сигнал про небезпеку. Наприклад, смертельно небезпечна бліда поганка, за свідченнями, має досить приємний смак. Вчені припускають, що гіркі сполуки в грибах можуть бути спрямовані проти комах або інших хребетних, чиї рецептори налаштовані інакше, ніж у людей.
Дослідження також нагадує, що рецептори гіркого смаку розташовані не лише на язиці, а й у кишечнику, шлунку та навіть на шкірі людини. Там вони виконують зовсім інші функції, не пов’язані з гастрономічним сприйняттям. Розширення бази даних про природні гіркі речовини дозволить науковцям створювати моделі для прогнозування впливу їжі на травлення та відчуття ситості.
Важливо враховувати, що гіркі рецептори еволюціонували понад 500 мільйонів років тому, задовго до появи сучасних рослин чи хімічних лабораторій. Вивчення таких стародавніх організмів, як гриби, допомагає заповнити прогалини в наукових знаннях про молекулярну різноманітність природи. Втім, експерти застерігають від самостійних експериментів із невідомими грибами через ризик сплутати їх з отруйними двійниками.
