Фото 3 из 3
Аналіз виявив, що вірус із Цюриха мав мутації, які впливали на його здатність уникати імунного захисту, зокрема білка MxA, важливого для боротьби з пташиними штамами грипу. Ще одна мутація змінила поверхневий білок гемаглютинін, полегшуючи проникнення вірусу в клітини.
Цікаво, що ці зміни з’явилися вже під час першої хвилі пандемії навесні 1918 року, раніше, ніж вважалося. Висока генетична різноманітність у сегменті полімерази PB2 вказує на швидкий природний відбір або змішування штамів, що нагадує адаптації сучасних вірусів, таких як SARS-CoV-2.
Відтворення геному вірусу відкриває нові можливості для вивчення механізмів, які роблять пандемії такими смертоносними.
