Будова м’язів відіграє ключову роль у смакових якостях. У таких динозаврів, як трицератопс або стегозавр, співвідношення м’язів і жиру могло бути схожим на домашню худобу, тож їхнє м’ясо умовно нагадувало б яловичину. Натомість у великих хижаків із високою концентрацією міоглобіну м’ясо було б темним, пісним і жорстким — ближчим до м’яса крокодила або диких тварин.
Однак навіть їстівність не означає безпеку. Дослідники звертають увагу на ризик токсичності: якщо динозаври споживали отруйні рослини або комах, шкідливі речовини могли накопичуватися в тканинах. Такі токсини не завжди зникають під час приготування і могли б становити серйозну загрозу для здоров’я людини.
Крім того, м’ясо великих м’ясоїдних динозаврів через потужну м’язову та сполучну тканину було б украй складним у приготуванні. Низький вміст жиру і груба структура робили б традиційні кулінарні методи малоефективними.
Попри інтерес до теми, перевірити ці припущення на практиці неможливо. Сучасна наука не має технологій для відновлення повноцінної ДНК динозаврів чи створення їхнього м’яса, тож питання про його смак назавжди залишиться у сфері наукових гіпотез.
